Створення теорії біополя

aura

А. Е. Акімов і Г. Н. Шипов при розгляді природи свідомості через специфічні прояви торсіонних полів – матеріальних об’єктів, які доходять висновку, що свідомість є сама по собі матеріальним об’єктом. А з фізичної точки зору є особливою формою польової (торсіонної) матерії.

Багаторічне вивчення й застосування на практиці методів Східної медицини, аналіз літератури про торсіонні поля привело авторів даної статті до створення теорії біополя. Автори вважають, що біополе за своєю фізичною природою є торсіонним (інформаційно-енергетичним) полем, що має певну просторову геометричну структуру й частотну характеристику, яка генетично обумовлена й розвивається в процесі онтогенезу на тлі торсіонного (інформаційно-енергетичного) поля землі й польових взаємовідносин, що визначають й регулюють біофізичні й біохімічні процеси в організмі спрямовані на підтримку гомеостазу (гомеокінезу), у тому числі біопольового й біоелектромагнітного.

Одноклітинний організм і клітина багатоклітинного організму, що складаються з неорганічних і органічних речовин мають певну морфологію, торсіонні (інформаційно-енергетичні) поля специфічні для біологічних об’єктів. Суперпозиція біологічних специфічних торсіонних полів у багатоклітинному організмі в процесі онтогенезу утворює і визначає характерне інтегральне торсіонне поле тканин. Суперпозиція торсіонних полів тканин створює й виявляє інтегральне торсіонне поле (біополе) усього організму, що має свою просторову геометрію і специфічну структуру. Кожний організм має своє власне торсіонне поле зі специфічною просторово-частотною структурою.

Сформовані в процесі еволюції молекули ДНК мають певну будову й просторову геометрію. Це визначає специфічне для молекули ДНК торсіонне поле. Важливими властивостями торсіонних полів є їхня здатність до самогенерування й вони мають пам’ять. Тому інформація, закладена в біополе молекули ДНК, визначає й відповідає її будові й просторовій геометрії. За законами торсіонних полів в умовах біопольових і польових взаємодій спадкова інформація, закладена й закодована в молекулах ДНК, починає реалізовуватися шляхом активізації певних універсальних функціональних блоків (УФБ), клітини УФБ (за А. М. Угопєвим й В. Т. Івашкіним) виконують елементарні функції клітин, з яких формуються фізіологічні функції, у тому числі й спеціалізовані. УФБ складаються з молекул або надмолекулярних комплексів, а іноді з декількох самостійних хоча й взаємозалежних молекул. Функціональним блоком може бути й частина певної молекули. Активізовані УФБ, сполучаючись між собою, розподіляються у різних кількісних співвідношеннях, обумовлені біополем клітини на тлі польових взаємодій, забезпечують формування з елементарних функцій – фізіологічних, необхідних для поділу клітин. В процесі ембріогенезу багатоклітинного організму біополе розвивається паралельно з поділом клітин. Оскільки дві клітини, утворені з однієї, створюють уже специфічне біополе, характерне для двох клітин – інтегральне біополе. Це біополе вже має свою просторову геометрію й структуру. На певному етапі ембріогенезу відбуваються кількісно-якісні зміни структури відповідного інтегрального біополя, які визначають реалізацію закладеної в ньому інформації через активізацію відповідних УФБ. І процес простого збільшення кількості клітин переходить на якісно новий етап – етап диференціації клітин. Відповідно до теорії функціональних блоків (А. М. Угопєв, В. Т. Івашкін), шляхом різних сполучень активізованих УФБ і різним кількісним співвідношенням в різних частинах клітин забезпечується їхня функціональна спеціалізація і, відповідно, функціональна спеціалізація тканин, що формуються ними, і органів. Функціональній спеціалізації клітин відповідає специфічна для них морфологія [160-165].

Таким чином, генетично обумовлене біополе, що розвивається й формується, є матрицею, яка визначає активність біофізичних і біохімічних процесів у період ембріогенезу. :Біополе визначає й регулює диференціацію й спеціалізацію клітин і формування з них тканин, органів, функціональних систем. Функціональні системи – формують організм, як «сукупність системних організацій у динаміці і їх взаємозв’язки, в їх нерозривному зв’язку з навколишнім середовищем» (Судаків К. В.).

Якщо в період ембріогенезу під впливом зовнішніх факторів відбувається стійка зміна просторово-частотної характеристики біополя, то результатом цього може бути порушення процесу диференціації клітин, що в остаточному підсумку проявиться аномаліями розвитку.

Якщо під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів у сформованому організмі відбувається стабільна локальна зміна просторово-частотної характеристики біополя, то це веде до порушення регенеративних процесів у даній області, до порушення процесів диференціації й спеціалізації клітин. У результаті цих явищ можуть з’явитися клони клітин, що створюють біополе зі специфічними просторово-частотними характеристиками. Коли це біополе набуває стійкого стану, стосовно біополя організму, виникає пухлинне утворення. Залежно від біопольових взаємодій клону клітин і організму пухлинний процес може набувати або доброякісного або злоякісного характеру.

Дослідження останніх десятиліть, як вказує І. З. Самосюк і співавтори, «присвячені вивченню ролі електричного й іонного оточення молекул у біологічних процесах, дозволяють стверджувати, що клітини, тканини і opгани є структурами з точними біоелектричними характеристиками. Розвиток ідеї про те, що електрони й електромагнітне поле, які є більш лабільні, ніж молекули, елементи живої матерії несуть енергію, заряди й інформацію, будучи свого роду пальним для всіх життєвих процесів підштовхнуло багатьох авторів до думки про існування в організмі системи підтримки біоелектричного гомеостазу, що забезпечує нормальний фізіологічний стан клітин (А. Сент-Дьєрди, V Omura, Z Jianguo, Z Liny ing, F Royal).

Такою системою служить біополе організму, будучи матрицею, яка визначає активність біофізичних і біохімічних процесів, сформованих в процесі онтогенезу, регулюючи активність УФБ клітин на тлі польових взаємодій біополе створює біоелектричний гомеостаз необхідний для протікання біологічних процесів як у клітині, так і у всьому організмі.

Оскільки еволюція живих організмів відбувалася в умовах торсіонного поля Землі й польових взаємодій, які циклічно змінюються, то природно, що паралельно відбувалася еволюція біополя, яке мало специфічні особливості на кожному етапі свого розвитку. Циклічні зміни в інформаційно-енергетичному (торсіонному) полі Землі й польових взаємодій не могли не зафіксуватися генетично в живих організмах у процесі еволюції.

Розглядаючи циклічні процеси змін польових відносин у системах людина-земля, людина + земля – місяць, людина + земля – Сонце, людина + земля – сонячна система, людина + земля – галактики, ми відзначаємо певні періоди протікання цих циклів.

Отже, генетично обумовлене біополе в процесі онтогенезу в умовах польових взаємодій визначає циклічні зміни зіологічних процесів в організмі. Тобто біополе й польові взаємодії визначають циклічні зміни (активності й пасивності) функціонального стану елементарних функціональних блоків, які, у свою чергу, визначають циклічні зміни функціонального стану клітини, клітини – органів, органи – функціональних систем, функціональні системи – організму.

Генетично обумовлене біополе й вплив на нього циклічно змінюваних польових взаємодій є основою біоритмів, що спостерігаються у живих організмах, основою генетично обумовлених функціональних можливостей і специфічних характеристик організму.

У сформованому організмі біополе регулює регенеративні процеси, підтримує біопольовий і біоелектричний гомеостаз. Біополе є основою системи польового механізму регуляції функцій клітин, тканин, органів і функціональних систем, поряд із системами регуляції функцій неспецифічної хімічно-ендокринної, тканинної, гуморальної й нервово-гуморальної. Всі ці п’ять систем нерозривно беруть участь у формуванні адаптативно-компенсаторних реакцій організму, спрямованих на підтримку його гомеостазу (гомеокінезу).

Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що еволюція життя на Землі – це еволюція інформаційно-енергетичних полів (біополів) на фоні інформаційно-енергетичного поля Землі й польових взаємодій. Теорія біополя, можливо, стане основою створення нової еволюційної теорії.

З огляду на те, що торсіонні поля можуть самогенеруватися, мати торсіонну пам’ять існувати й у відсутності спінуючих об’єктів, що з фізичної точки зору Свідомість є особливою формою польової матерії, то можна зробити припущення про існування польової форми життя.

Кожна клітина, тканина, орган, функціональна система організму має характерне специфічне біополе з відповідними просторово-частотними характеристиками. Біополе людини має просторову структуру, яка відповідає топографічній анатомії тіла. Існує взаємозв’язок, який виникає і формується в процесі онтогенезу між параметрами біополя й біохімічними, біофізичними процесами, що визначає активність відповідних УФБ. Різна комбінація УФБ визначає функціональну спеціалізацію клітин. Оскільки взаємозалежні процеси формування біополя людини і його ембріогенезу відбуваються паралельно один одному, то існує чітка відповідність певних параметрів біополя, які відповідають морфологічним утворенням (тканинам органів, функціональним системам). Існує також відповідність між параметрами зіополя й функціональними станами тканин органів, систем. Виходячи з теорії фізичного вакууму, відповідність параметрів біополя й активність біохімічних і біофізичних процесів в організмі про просторово-частотні характеристики біополя можна судити за параметрами електромагнітного поля. Це підтверджують дослідження, виконані рядом авторів (Адаменко В. Г. і співавт., Ашметков Ф. С. і співавт., Mandel Р, Коротков К. Г. і співавт.), які вивчали ефект Кірліана про біологічні об’єкти методами поверхневої й лавинної газорозрядної візуалізації (ГРВ). Ці методи, по суті, є методами візуалізації біополя біологічних об’єктів. Відповідність між параметрами біополя й функціональними станами тканин органів, систем підтверджують методи акупунктурної діагностики (R Voll, I Nacatani До Акабанеі др.).

Відкриті R Voll точки «нервової, судинної, жирової сполучнотканинної дегенерації, дегенерації суглобів і органів» показують зміну структури біополя органів і тканин у зв’язку з їх структурними (морфологічними) змінами в процесі життя людини[166, 167].

Відкриті біоенергетичні меридіани на тілі людини є силовими лініями, які виникають у результаті інтерференції хвиль відповідних біополів органів. Біополя цих органів перебувають у когерентному стані й утворюють функціональні системи. Циклічні зміни параметрів біополів відповідні і у біоенергетичних меридіанах, обумовлені циклічними змінами функціональної активності органів, які входять у функціональні системи, внаслідок польових взаємодій, що циклічно змінюються.

Біологічно активні точки є точками відповідності параметрів біополя, які відповідають параметрам біополя органів або систем. Проекційні зони внутрішніх органів і систем на тілі: кистях, вухах, стопах і т.д , визначаються голографічним ефектом «відносно торсіонних хвиль фізичний вакуум поводиться як топографічне середовище » (А .Є. Акімов, Г. І. Шипів).

Біополе людини (біологічного об’єкта) існує як єдине ціле в оточенні польових взаємодій зовнішнього середовища в результаті дії законів, що спостерігаються у гіроскопі. Підтримують і зберігають стабільність біополя, з його просторовими і якісними характеристиками – чакри, які мають свої власні відповідні частотні характеристики. Чакри – енергетичні генератори торсіонних хвиль (торсіонні джерела енергії), які підтримують і зберігають специфічні характеристики біополя.

Добавить комментарий

Your email address will not be published.

Default thumbnail
Previous Story

Властивості торсіонних полів

Default thumbnail
Next Story

Новий метод діагностики на основі торсіонних полів

Latest from Торсіонні поля