Для визначення коефіцієнта внутрішнього тертя h можна скористатись методом витікання рідини чи газу через капілярну трубку. Об’єм рідини чи газу, що протікає через трубку з круглим внутрішнім перерізом за час t, визначається за формулою Пуазейля:
(1)
де r — радіус капіляра; Dр — різниця тисків на кінцях капіляра; — довжина капіляра. З цього рівняння визначимо коефіцієнт внутрішнього тертя:
(2)
Як бачимо, всі величини правої частини піддаються безпосередньому вимірюванню. Кінетична теорія газів встановлює зв’язок між коефіцієнтом внутрішнього тертя ідеального газу h, середньою довжиною вільного пробігу молекул газу l і середньою арифметичною швидкістю їх руху:
(2)
де r — густина газу.
Замінимо в цьому рівнянні r і за допомогою відомих з кінетичної теорії газів співвідношень:
;
і виконаємо необхідні перетворення. Одержимо формулу для визначення середньої довжини вільного пробігу молекул:
(4)
де р — тиск газу; R — молярна газова стала ; Т — абсолютна температура; m — молярна маса газу.
У даній роботі всі необхідні величини вимірюють на установці, конструкція якої подана на рис. 7-2 1.
Рис. 7-2- 1
Посудина має шкалу, кран К1 для заповнення її водою і кран К2 для витікання води. Крізь корок посудини проходить капіляр L, радіус і довжина якого задані. Капіляр не повинен досягати поверхні води.
При закритих кранах тиск повітря над рідиною в посудині дорівнює атмосферному, так як посудина з’єднана з атмосферою через капіляр. Якщо при закритому крані К1 відкрити кран К2, то внаслідок витікання води тиск в посудині стане зменшуватись і всередину через капіляр стане засмоктуватись повітря. Маючи певну в’язкість, повітря буде повільно просочуватись крізь капіляр, внаслідок чого тиск в посудині стане менше атмосферного. Через певний час сума тисків газу і рідини всередині посудини на рівні отвору з крану К2. стане рівною атмосферному тискові, тобто:
де р1 — тиск газу в посудині; r1 — густина рідини; g — прискорення вільного падіння; h1 — висота стовбчика рідини у даний момент.
При цьому на кінцях капіляра встановиться різниця тисків
яка обумовлює протікання повітря через капіляр в посудину. Ця різниця з часом зменшуватиметься із зниженням висоти стовбчика рідини. Але тону що площа перерізу посудини велика, а об’єм рідини, що витікає, порівняно малий, то зміна висоти стовбчика рідини і різниці тисків будуть незначними. Тому в формулі (2) за різницю тисків на кінцях капіляра можна взяти середнє значення гідростатичного тиску на початку і в кінці досліду, тобто:
(5)
Об’єм протікаючого через капіляр повітря V буде дорівнювати об’єму витікаючої через кран К2 рідини в мензурку.