Загальна характеристика мови С

Базові типи даних. Введення-виведення. Елементарні операції

Алфавіт С містить строкові і прописні букви латинського алфавіту і цифри від 0 до 9. Символ підкреслене є буквою. Також С містить набір інших спеціальних символів – []/{}.

Алфавіт С використовується для побудови слів, які називають лексемами. Є 5 лексем:

· Ідентифікатори;

· Ключові слова;

· Знаки або символи операцій;

· Літерами;

· Розділювачі.

Першим символом ідентифікатора може бути тільки буква; наступним – букви, цифри, довжина ідентифікатора до 31 символу.

Базові типи даних поділяються на 2 групи: цілочисельні і з плаваючою комою.

До цілочисельних відносять: char, short, int, long, які відрізняються по кількості пам‘яті, яка відводиться для розміщення даних. Імена цілочисельних типів можуть використовуватись з парою модифікаторів типу: signed i unsigned, тобто зі знаком і без знаку відповідно. Ці модифікатори змінюють формат подання даних, але не впливають на розгляд тих областей пам‘яті, які виділяються.

До типів з плаваючою комою відносять:

· Float – число з плаваючою комою;

· Double – число з плаваючою комою подвійної точності

· Long float – довге число з плаваючою комою.

Функції стандартного введення-виведення описані у файлі stdio.h.

Printf() – форматне виведення на екран:

іnt printf (char*format, <список виведення >)

Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату. Решта параметрів – перелік змінних та виразів, яких виводяться.

Коли специфікація формату має вигляд (параметри у квадратних дужках необов‘язкові):

%[flags] [width] [.prec] [F|N|h|l] type

де type – тип специфікації:

%d або %i – ціле десяткове число з знаком;

%u – ціле десяткове число без знаку;

%x – ціле 16-кове число без знаку;

%f – число з десятковою точкою;

%e – число у е-формі;

%g – число із десятковою точкою або у е-формі;

%c- один символ;

%s – рядок символів.

[flags] – ознака вирівнювання:

«+» або пусто – вирівнювання по правому краю, «-» – вирівнювання по лівому краю.

[width] – ціле число – загальна ширина поля. Якщо це число починається з цифри , виведення доповнюється ліворуч нулями до заданої ширини.

[.prec] – це поле, в якому обов‘язково є наявність, яка відділяє ширину поля від величини, яка задає точність. Це певні модифікатори довжини.

Skanf() – форматне введення з клавіатури:

іnt scanf (char*format, <список введення >);

Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату (те саме що і функція рrintf() ). Решта параметрів – перелік адрес змінних, окрім тих, що вводяться за специфікою типу %s, повинен стояти символ &.

Putchar () – виведення одного символу на екран:

int putchar (int cn)

Параметр функції – код символу, що виводиться. При успішному використанні функція повертає той самий код, при неуспішному – EOF.

Getchar () – введення одного символу з клавіатури.

Puts () – виведення рядка символів на екран:

int puts (char*string).

Параметр функції – покажчик на початок того рядку, з якого виводиться дані. Функція повертає кількість виведених символів.

Елементарні операції:

«*» – множення;

«/» – ділення;

«%» – остача від ділення;

«+»- додавання;

«-» – віднімання;

«<=»- менше або дорівнює;

«>=» – більше або дорівнює;

«= =» – логічна рівність;

«! =» – не дорівнює;

«&&» – логічне І;

«//» – логічне АБО;

«&» – порозрядне І;

«/» – порозрядне АБО;

«^» – порозрядне додавання за mod 2;

«<<» – зсув вліво;

«>>» – зсув вправо;

«=» – присвоювання;

«+ =», «/ =», «%=», «- =», «<< =», «>> =», «&=» – перелічені вище операції з присвоюванням;

«~» – інверсія (доповнення);

«>» – більше;

«<» – менше.

1 Comment

Добавить комментарий

Your email address will not be published.

Default thumbnail
Previous Story

Біофізичний механізм дії лазерного випромінювання на тканину

Default thumbnail
Next Story

Центральна гранична теорема

Latest from Програмування