Загальні правила виконання схем встановлюють ГОСТ 2.701-84 та ГОСТ 2.702-75. Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин не враховується, або враховується приблизно.
Для зображення на електричних схемах елементів і пристроїв використовують умовні графічні позначення, встановлені відповідними стандартами ЄСКД /таблиця видається викладачем/. На принциповій схемі зображують всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю заданих електричних процесів, всі електричні зв’язки між ними, а також електричні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги /роз’єми, затискувачі та інше.
Кожний елемент, зображений на електричній схемі, повинен мати літерно-цифрове позиційне позначення. Для позиційних позначень використовують літери латинського алфавіту та арабські цифри, які проставляють на схемі поряд з умовними графічними позначеннями елементів з правої сторони або над ними. В одному позначенні висоту літер і цифр вибирають однаковою.
Позиційне позначення елемента в загальному випадку складається з трьох частин, які вказують вид елемента, його номер і функцію. Вид і номер – обов’язкова частина літерно-цифрового позиційного позначення. Вони повинні бути надані всім елементам. Покажчик функції елемента не призначений для ідентифікації елемента і не є обов’язковим. В першій частині позначення записують одну або декілька літер / літерні коди/ для зазначення виду елементу, в другій – одну або декілька цифр для зазначення номера елемента даного виду.
Літерне позначення повинно являти собою скорочене найменування елементу, складене з характерних літер відповідно ГОСТ 2.710-81. Літерні позначення найбільш розповсюджених видів елементів наведено в табл. 7 . Як бачимо з табл. 7, елементи розбито по видах на групи, які позначено однією літерою. Для уточнення виду елементів допускається використовувати дволітерні позначення /табл. 7/. Елемент даного виду може бути позначений однією літерою – загальним кодом виду елементу, або двома літерами – кодом даного елементу. Порядковий номер елементу /цифрове позначення/ треба надавати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів, які на схемах мають однакове літерне позиційне позначення, наприклад R1, R2 та інш., С2, СЗ та інш… Порядкові номери повинні бути надані у відповідності з послідовністю розташування на схемі зверху до низу в напрямку зліва направо. На принциповій електричній схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, які входять до складу виробу і зображені на схемі. Дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів. При цьому перелік пов’язаний з умовними графічними позначеннями елементів через позиційні позначення. Перелік елементів оформлюють в вигляді таблиці і розміщують на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документа. В першому випадку його розташовують над основним написом. Відстань між переліком елементів і основним написом повинна бути не менше 12 мм. Продовження переліку елементів розташовують ліворуч від основного напису, повторюючи заголовок таблиці. В таблиці переліку елементів вказують наступні відомості: в графі “Поз. позначення” – позиційне літерно-цифрове позначення елемента; в графі “Найменування” – найменування елемента і його тип; при необхідності відображення технічних характеристик елемента, які не вміщено в його найменуванні, їх рекомендують наводити в графі “Примітки”.
В індивідуальному завданні по викреслюванню принципової електричної схеми елементи даної схеми подаються у вигляді прямокутників. Число у прямокутнику відповідає порядковому номеру елемента в табл., яку видає викладач. При виконанні індивідуального завдання необхідно замість прямокутників викреслювати умовні графічні позначення відповідних елементів з цієї таблиці.
Поряд з умовними графічними позначеннями треба проставляти їхні літерно-цифрові позиційні позначення. Потім необхідно виконати таблицю переліку елементів викресленої принципової електричної схеми.
Интересная статья, спасибо!