Створення теорії біополя

aura

А. Е. Акімов і Г. Н. Шипов при розгляді природи свідомості через специфічні прояви торсіонних полів — матеріальних об’єктів, які доходять висновку, що свідомість є сама по собі матеріальним об’єктом. А з фізичної точки зору є особливою формою польової (торсіонної) матерії.

Багаторічне вивчення й застосування на практиці методів Східної медицини, аналіз літератури про торсіонні поля привело авторів даної статті до створення теорії біополя. Автори вважають, що біополе за своєю фізичною природою є торсіонним (інформаційно-енергетичним) полем, що має певну просторову геометричну структуру й частотну характеристику, яка генетично обумовлена й розвивається в процесі онтогенезу на тлі торсіонного (інформаційно-енергетичного) поля землі й польових взаємовідносин, що визначають й регулюють біофізичні й біохімічні процеси в організмі спрямовані на підтримку гомеостазу (гомеокінезу), у тому числі біопольового й біоелектромагнітного.

Одноклітинний організм і клітина багатоклітинного організму, що складаються з неорганічних і органічних речовин мають певну морфологію, торсіонні (інформаційно-енергетичні) поля специфічні для біологічних об’єктів. Суперпозиція біологічних специфічних торсіонних полів у багатоклітинному організмі в процесі онтогенезу утворює і визначає характерне інтегральне торсіонне поле тканин. Суперпозиція торсіонних полів тканин створює й виявляє інтегральне торсіонне поле (біополе) усього організму, що має свою просторову геометрію і специфічну структуру. Кожний організм має своє власне торсіонне поле зі специфічною просторово-частотною структурою.

Сформовані в процесі еволюції молекули ДНК мають певну будову й просторову геометрію. Це визначає специфічне для молекули ДНК торсіонне поле. Важливими властивостями торсіонних полів є їхня здатність до самогенерування й вони мають пам’ять. Тому інформація, закладена в біополе молекули ДНК, визначає й відповідає її будові й просторовій геометрії. За законами торсіонних полів в умовах біопольових і польових взаємодій спадкова інформація, закладена й закодована в молекулах ДНК, починає реалізовуватися шляхом активізації певних універсальних функціональних блоків (УФБ), клітини УФБ (за А. М. Угопєвим й В. Т. Івашкіним) виконують елементарні функції клітин, з яких формуються фізіологічні функції, у тому числі й спеціалізовані. УФБ складаються з молекул або надмолекулярних комплексів, а іноді з декількох самостійних хоча й взаємозалежних молекул. Функціональним блоком може бути й частина певної молекули. Активізовані УФБ, сполучаючись між собою, розподіляються у різних кількісних співвідношеннях, обумовлені біополем клітини на тлі польових взаємодій, забезпечують формування з елементарних функцій — фізіологічних, необхідних для поділу клітин. В процесі ембріогенезу багатоклітинного організму біополе розвивається паралельно з поділом клітин. Оскільки дві клітини, утворені з однієї, створюють уже специфічне біополе, характерне для двох клітин — інтегральне біополе. Це біополе вже має свою просторову геометрію й структуру. На певному етапі ембріогенезу відбуваються кількісно-якісні зміни структури відповідного інтегрального біополя, які визначають реалізацію закладеної в ньому інформації через активізацію відповідних УФБ. І процес простого збільшення кількості клітин переходить на якісно новий етап — етап диференціації клітин. Відповідно до теорії функціональних блоків (А. М. Угопєв, В. Т. Івашкін), шляхом різних сполучень активізованих УФБ і різним кількісним співвідношенням в різних частинах клітин забезпечується їхня функціональна спеціалізація і, відповідно, функціональна спеціалізація тканин, що формуються ними, і органів. Функціональній спеціалізації клітин відповідає специфічна для них морфологія [160-165].

Таким чином, генетично обумовлене біополе, що розвивається й формується, є матрицею, яка визначає активність біофізичних і біохімічних процесів у період ембріогенезу. :Біополе визначає й регулює диференціацію й спеціалізацію клітин і формування з них тканин, органів, функціональних систем. Функціональні системи — формують організм, як «сукупність системних організацій у динаміці і їх взаємозв’язки, в їх нерозривному зв’язку з навколишнім середовищем» (Судаків К. В.).

Якщо в період ембріогенезу під впливом зовнішніх факторів відбувається стійка зміна просторово-частотної характеристики біополя, то результатом цього може бути порушення процесу диференціації клітин, що в остаточному підсумку проявиться аномаліями розвитку.

Якщо під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів у сформованому організмі відбувається стабільна локальна зміна просторово-частотної характеристики біополя, то це веде до порушення регенеративних процесів у даній області, до порушення процесів диференціації й спеціалізації клітин. У результаті цих явищ можуть з’явитися клони клітин, що створюють біополе зі специфічними просторово-частотними характеристиками. Коли це біополе набуває стійкого стану, стосовно біополя організму, виникає пухлинне утворення. Залежно від біопольових взаємодій клону клітин і організму пухлинний процес може набувати або доброякісного або злоякісного характеру.

Дослідження останніх десятиліть, як вказує І. З. Самосюк і співавтори, «присвячені вивченню ролі електричного й іонного оточення молекул у біологічних процесах, дозволяють стверджувати, що клітини, тканини і opгани є структурами з точними біоелектричними характеристиками. Розвиток ідеї про те, що електрони й електромагнітне поле, які є більш лабільні, ніж молекули, елементи живої матерії несуть енергію, заряди й інформацію, будучи свого роду пальним для всіх життєвих процесів підштовхнуло багатьох авторів до думки про існування в організмі системи підтримки біоелектричного гомеостазу, що забезпечує нормальний фізіологічний стан клітин (А. Сент-Дьєрди, V Omura, Z Jianguo, Z Liny ing, F Royal).

Такою системою служить біополе організму, будучи матрицею, яка визначає активність біофізичних і біохімічних процесів, сформованих в процесі онтогенезу, регулюючи активність УФБ клітин на тлі польових взаємодій біополе створює біоелектричний гомеостаз необхідний для протікання біологічних процесів як у клітині, так і у всьому організмі.

Оскільки еволюція живих організмів відбувалася в умовах торсіонного поля Землі й польових взаємодій, які циклічно змінюються, то природно, що паралельно відбувалася еволюція біополя, яке мало специфічні особливості на кожному етапі свого розвитку. Циклічні зміни в інформаційно-енергетичному (торсіонному) полі Землі й польових взаємодій не могли не зафіксуватися генетично в живих організмах у процесі еволюції.

Розглядаючи циклічні процеси змін польових відносин у системах людина-земля, людина + земля – місяць, людина + земля – Сонце, людина + земля — сонячна система, людина + земля — галактики, ми відзначаємо певні періоди протікання цих циклів.

Отже, генетично обумовлене біополе в процесі онтогенезу в умовах польових взаємодій визначає циклічні зміни зіологічних процесів в організмі. Тобто біополе й польові взаємодії визначають циклічні зміни (активності й пасивності) функціонального стану елементарних функціональних блоків, які, у свою чергу, визначають циклічні зміни функціонального стану клітини, клітини – органів, органи – функціональних систем, функціональні системи – організму.

Генетично обумовлене біополе й вплив на нього циклічно змінюваних польових взаємодій є основою біоритмів, що спостерігаються у живих організмах, основою генетично обумовлених функціональних можливостей і специфічних характеристик організму.

У сформованому організмі біополе регулює регенеративні процеси, підтримує біопольовий і біоелектричний гомеостаз. Біополе є основою системи польового механізму регуляції функцій клітин, тканин, органів і функціональних систем, поряд із системами регуляції функцій неспецифічної хімічно-ендокринної, тканинної, гуморальної й нервово-гуморальної. Всі ці п’ять систем нерозривно беруть участь у формуванні адаптативно-компенсаторних реакцій організму, спрямованих на підтримку його гомеостазу (гомеокінезу).

Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що еволюція життя на Землі — це еволюція інформаційно-енергетичних полів (біополів) на фоні інформаційно-енергетичного поля Землі й польових взаємодій. Теорія біополя, можливо, стане основою створення нової еволюційної теорії.

З огляду на те, що торсіонні поля можуть самогенеруватися, мати торсіонну пам’ять існувати й у відсутності спінуючих об’єктів, що з фізичної точки зору Свідомість є особливою формою польової матерії, то можна зробити припущення про існування польової форми життя.

Кожна клітина, тканина, орган, функціональна система організму має характерне специфічне біополе з відповідними просторово-частотними характеристиками. Біополе людини має просторову структуру, яка відповідає топографічній анатомії тіла. Існує взаємозв’язок, який виникає і формується в процесі онтогенезу між параметрами біополя й біохімічними, біофізичними процесами, що визначає активність відповідних УФБ. Різна комбінація УФБ визначає функціональну спеціалізацію клітин. Оскільки взаємозалежні процеси формування біополя людини і його ембріогенезу відбуваються паралельно один одному, то існує чітка відповідність певних параметрів біополя, які відповідають морфологічним утворенням (тканинам органів, функціональним системам). Існує також відповідність між параметрами зіополя й функціональними станами тканин органів, систем. Виходячи з теорії фізичного вакууму, відповідність параметрів біополя й активність біохімічних і біофізичних процесів в організмі про просторово-частотні характеристики біополя можна судити за параметрами електромагнітного поля. Це підтверджують дослідження, виконані рядом авторів (Адаменко В. Г. і співавт., Ашметков Ф. С. і співавт., Mandel Р, Коротков К. Г. і співавт.), які вивчали ефект Кірліана про біологічні об’єкти методами поверхневої й лавинної газорозрядної візуалізації (ГРВ). Ці методи, по суті, є методами візуалізації біополя біологічних об’єктів. Відповідність між параметрами біополя й функціональними станами тканин органів, систем підтверджують методи акупунктурної діагностики (R Voll, I Nacatani До Акабанеі др.).

Відкриті R Voll точки «нервової, судинної, жирової сполучнотканинної дегенерації, дегенерації суглобів і органів» показують зміну структури біополя органів і тканин у зв’язку з їх структурними (морфологічними) змінами в процесі життя людини[166, 167].

Відкриті біоенергетичні меридіани на тілі людини є силовими лініями, які виникають у результаті інтерференції хвиль відповідних біополів органів. Біополя цих органів перебувають у когерентному стані й утворюють функціональні системи. Циклічні зміни параметрів біополів відповідні і у біоенергетичних меридіанах, обумовлені циклічними змінами функціональної активності органів, які входять у функціональні системи, внаслідок польових взаємодій, що циклічно змінюються.

Біологічно активні точки є точками відповідності параметрів біополя, які відповідають параметрам біополя органів або систем. Проекційні зони внутрішніх органів і систем на тілі: кистях, вухах, стопах і т.д , визначаються голографічним ефектом «відносно торсіонних хвиль фізичний вакуум поводиться як топографічне середовище » (А .Є. Акімов, Г. І. Шипів).

Біополе людини (біологічного об’єкта) існує як єдине ціле в оточенні польових взаємодій зовнішнього середовища в результаті дії законів, що спостерігаються у гіроскопі. Підтримують і зберігають стабільність біополя, з його просторовими і якісними характеристиками – чакри, які мають свої власні відповідні частотні характеристики. Чакри — енергетичні генератори торсіонних хвиль (торсіонні джерела енергії), які підтримують і зберігають специфічні характеристики біополя.

Оставьте комментарий к статье