Хронологія винаходу телебачення

Суть телебачення полягає в передачі на відстань за допомогою радіотехнічних пристроїв зображень об’єктів і одночасного спостереження їх на екрані приймача.

Термін „телебачення” вперше використав російський інженер Перський К.Д. в 1900 році на Міжнародному електротехнічному конгресі в Парижі.

Для реалізації телебачення необхідно було вирішити три важливі проблеми:

а) перетворення променевої (світлової) енергії в електричний сигнал;

б) передача електричних сигналів на відстань;

в) перетворення електричних сигналів в світлові.

Рішення цих проблем стало можливим завдяки успіхам фізики кінця 19 – початку 20 сторіччя.

Ідея утворення першої телевізійної системи належить Дж. Керрі (США) і була проголошена в 1875 р. Мозаїка із селенових елементів, на яку проектується зображення, за допомогою провідників з’єднується з відповідними електричними лампочками на приймальному екрані. Спроектоване на мозаїку зображення спричиняє в кожному провіднику струм, пропорційний освітленості елемента мозаїки і змушує світити відповідну лампочку на приймальному екрані з яскравістю, пропорційною струму. Сукупність світіння всіх лампочок відтворює зображення об’єкту. Головний недолік системи Дж. Керрі – необхідність великої кількості каналів зв’язку (більше 500000 для сучасного телебачення), що практично нереально.

З 1877 по 1880 незалежно один від одного були запропоновані проекти систем телебачення засновані на інерційності зорового сприйняття, завдяки якому є можливою передача інформації про яскравість всіх елементів не одночасно, а послідовно. Винахідниками були М. Санлек (Франція), де-Пайва (Португалія) і П.І. Бахмєтьєв (Росія).

Практично послідовна передача елементів зображення вирішена в проекті П.Нипкова в 1884 році за допомогою оптико-механічного пристрою, відомого під назвою диск Нипкова.

Перші системи телебачення з механічною розгорткою були зроблені в 1925 р. Дж. Бердом в Англії, Ч.Ф.Дженкинсом В США та в 1926 р. Л.С.Терменом в СРСР.

Піонером електронного телебачення можна вважати Б.Л.Розінга, який в 1907 році отримав патент на “спосіб передачі зображення на відстань”. Відмінність цього способу від попередніх полягала у використанні електронно-променевої трубки.

В США “батьком” сучасного телебачення вважають В.К.Зворикіна, який в 1931 році запропонував досить ефективну передаючу телевізійну трубку – іконоскоп. Це доволі спірне питання, бо незалежно від Зворикіна іконоскоп теж в 1931 році винайшов С.І.Катаєв (СРСР). 1932 рік – момент виготовлення іконоскопа можливо вважати початком ери чорно-білого телебачення. Паралельно з розвитком чорно-білого телебачення йшла розробка кольорових систем телебачення.

Перша сумісна система кольорового телебачення NTSC (National Television System Committee – національний комітет телевізійних систем) прийнята в США в 1953 р, потім — Японії і Канаді.

В 1954 р. Анрі де Франс (Франція) запропонував систему, яка з 1959 року називається SECAM – Sequence de Colors Avec Memories – послідовність кольорів і пам’яті. Радянсько-французький варіант SECAM застосований з 1967 року. В 1963 р. в ФРН під керівництвом Вальтера Бруха розроблена система PAL – Phase Alteration Lines – рядок зі змінною фазою. За системою PAL з 1967 року йде регулярне мовлення у ФРН і Англії.

Оставьте комментарий к статье