Штучний інтелект – нова інформаційна революція

Главная » Каталог статей » Статьи на украинском » Штучний інтелект » Штучний інтелект – нова інформаційна революція

ai

Наш світ влаштований набагато складніше чим ми можемо собі уявити. Але не дивлячись на це, навіть той потік інформації яка людина може сприйняти і обробити за певну одиницю часу, неймовірно великий. Чого тільки коштує одна графіка? Що говорити про окремі випадки, коли цей потік збільшується (гіпноз, медитація, магічна дія на навколишній світ).

Але це в ідеалі. Сліпа людина позбавлена графічного потоку, паралізований — позбавлений дотикової інформації, і так далі. Тобто в принципі інтелект може функціонувати в замкнутому просторі, не реагуючи на зовнішні чинники. І для цього вже не потрібна та обчислювальна потужність, якої потребує здорова людина. Для створення її вже достатньо обчислювальної потужності сучасних комп’ютерів. Але необхідна особлива структура оперативної пам’яті, відмінна від ємнісної.

Що є, звична для користувача комп’ютера, оперативна пам’ять? Це мікросхеми, чипи, побудовані із ємнісних комірок. Кожна комірка має свою адресу (координати). Заповнена комірка – заряджена ємність (1), порожня, – розряджена (0). На обробку кожної комірки, запис, стирання, зчитування процесор виділяє окремі цикли. Тобто так він (комп’ютер) і працює: зчитує, лічить, записує результат.

А чи так само працює думка (людська оперативна пам’ять)? Адже не так! Ми не виділяємо для її обслуговування циклів. Поява, зміна і знищення інформації в ній звичайно пов’язана з часом. Але обчислювальна потужність процесора, тобто робота мозку, направлена на обробку зовнішніх дій, і пошук інформації в статичній пам’яті при цьому проблем із ресурсами не має. Одиниці в нашій оперативній пам’яті не піддаються обчислювальному процесу. Вони видозмінюються під впливом зовнішніх чинників безпосередньо, «проїхала червона машина», «захворіла спина», «треба відповісти на лист від друга». У машинному коді ці думки займають різний бітовий простір пам’яті. У людському – один блок. У такому ж блоковому вигляді вони зберігаються в статичній пам’яті. Різний рівень інтелектуальних здібностей у людей, мабуть, пов’язаний з розмірами цього блока. Більше, блок – легше осмислення великого масиву інформації, швидший пошук в збереженій пам’яті [68].

Всі вже, напевно, чули про електромеханічних собак в Японії, які можуть впізнавати господаря в обличчя, виконувати деякі прості команди і мають деяку здібність до навчання. Чули і про холодильники з виходом в Інтернет і про впровадження Microsoft в майбутні версії Windows елементів штучного інтелекту.

У подібному розвитку області штучного інтелекту немає нічого незвичайного. Тут доречно привести гіпотезу про зустрічну еволюцію людини і комп’ютера: людина спочатку вчиться бачити, ходити, розмовляти, а вже потім розвиває здібності до обчислень і логічних висновків. Комп’ютер же навпаки, народжується як обчислювальна система, що базується на формальній логіці, в процесі розвитку набуває здібностей до розпізнавання образів, синтезу мови і управління в реальному часі [69].

В наш час розрізняють два основні підходи до моделювання штучного інтелекту (AI – artificial intelligence): машинний інтелект, який полягає в строгому завданні результату функціонування, і штучний розум, направлений на моделювання внутрішньої структури системи [70]. Розділення робіт зі штучного інтелекту на два напрями пов’язане з існуванням двох точок зору на питання, яким чином будувати системи штучного інтелекту. Прихильники однієї точки зору переконані, що «найважливіше результат», тобто хороший збіг поведінки штучно створених і природних інтелектуальних систем, а що стосується внутрішніх механізмів формування поведінки, то розробник штучного інтелекту зовсім не повинен копіювати або навіть враховувати особливості природних, живих аналогів. Інша точка зору полягає в тому, що саме вивчення механізмів природного мислення і аналіз даних про способи формування розумної поведінки людини можуть створити основу для побудови систем штучного інтелекту, причому побудова ця повинна здійснюватися перш за все як моделювання, відтворення технічними засобами принципів і конкретних особливостей функціонування біологічних об’єктів [71].

Перший напрям, таким чином, розглядає продукт інтелектуальної діяльності людини, вивчає його структуру, і прагне відтворити цей продукт засобами сучасної техніки. Моделювання систем машинного інтелекту досягається за рахунок використання законів формальної логіки, теорії множин, графів, семантичних мереж і інших досягнень науки в області дискретних обчислень [72]. Основні результати полягають в створенні експертних систем, систем розбору природної мови і простих систем управління виду «стимул-реакція». Ясно, що успіхи цього направлення штучного інтелекту виявляються тісно пов’язані з розвитком можливостей ЕОМ і мистецтва програмування, тобто із тим комплексом науково-технічних досліджень, які часто називають комп’ютерними науками.

Другий напрям штучного інтелекту розглядає дані про нейрофізіологічні і психологічні механізми інтелектуальної діяльності і, в ширшому плані, розумної поведінки людини. Він прагне відтворити ці механізми за допомогою тих або інших технічних пристроїв, із тим щоб «поведінка» таких пристроїв добре збігалася із поведінкою людини в певних межах, що заздалегідь задаються. Розвиток цього направлення тісно пов’язаний з успіхами наук про людину. Для нього характерне прагнення до відтворення ширшого, ніж в машинному інтелекті, спектра проявів розумної діяльності людини. Системи штучного розуму базуються на математичній інтерпретації діяльності нервової системи на чолі з мозком людини і реалізуються у вигляді нейроподібних мереж на базі нейроподібного елемента – аналога нейрона [70].

Нейроподібні мережі останнім часом є одним з найперспективніших напрямів в області штучного інтелекту. Мережі першої групи, такі як мережі зворотного розповсюдження помилки, мережі Хопфілда і ін. використовуються для розпізнавання образів, аналізу і синтезу мови, перекладу з однієї мови на іншу і прогнозування. Це викликано такими особливостями мереж як відновлення зображення по частинах, стійкістю до шуму вхідного сигналу, прогнозування зміни входів і паралельність обчислень. Також, важливою характеристикою є здатність функціонувати навіть при втраті деякої частини мережі.

Мережі другої групи використовуються як системи управління в реальному часі нескладних об’єктів. Це управління популярне останнім часом інтелектуальними агентами, що виконують роль віртуальних секретарів. Особливостями даної групи є поява деяких внутрішніх стимулів, можливість до самонавчання і функціонування в реальному часі.

І, нарешті, мережі третьої групи, що є подальшим розвитком попередніх, є вже нейроподібними системами і націлені вони на створення екзотичних в наш час віртуальних особистостей, інформаційних копій людини, місцем існування яких є глобальна мережа Інтернет. Даний напрям тільки зароджується, але є чималий шанс, що ми станемо свідками ситуації народження віртуальних людей, детально описаної фантастами і режисерами [73].

Зараз в Інтернеті повсюди можна зустріти ознаки зародження подібних проектів, заклики об’єднатися всім науковим потенціалом здатного думати людства в цілях олюднення Інтернету, перетворення його в розумну систему або місце існування розумних систем. Раз існують подібні передумови, то це означає, що ніщо не зупинить політ людської думки на шляху досягнення поставленої мети.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що основні направлення штучного інтелекту пов’язані з моделюванням, але в разі| машинного інтелекту ми маємо справу із моделюванням феноменологічним, імітаційним, а в разі штучного розуму – із моделюванням структурним.

В. П. КОЖЕМ’ЯКО, В. В. ДМИТРУК, Н. В. БЕЛІК

НАУКА І ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ (ВІД АБІТУРІЄНТА ДО АСПІРАНТА)

Один комментарий к “Штучний інтелект – нова інформаційна революція”

  1. Люба Says:

    дуже цікаво і пізнавально.



Оставьте комментарий к статье