Формули та хвилі де Бройля

Французький фізик де Бройль виказав гіпотезу про існування глибокої аналогії між властивостями світла і речовини, припустивши, що подібно до світла речовина повинна володіти як корпускулярними, так і хвильовими властивостями. Зокрема, кожній мікрочастинці що рухається повинна відповідати хвиля довжиною:

clip_image002,

де m– маса мікрочастинки; clip_image004– її швидкість; h– стала Планка; h=6,625*10-34 Дж*с. Дане співвідношення називають формулою де Бройля.

Першим експериментальним підтвердженням гіпотези де Бройля стало виявлення дифракції електронів, відбитих від монокристалу нікелю. Дифракція є хвильовим процесом, тому дифракція електронів доводить існування електронних хвиль – хвиль де Бройля. Крім дифракції електронів була експериментально виявлена і досліджена дифракція нейтронів, атомів, молекул та інших мікрочастинок, що остаточно підтвердило наявність хвильових властивостей у мікрочастинок і дало можливість розглядати і описувати рух цих частинок як деякий хвильовий процес, що характеризується певною довжиною хвилі, розрахованою за формулою де Бройля.

Взагалі, хвилі де Бройля властиві будь-яким рухомим частинкам, в тому числі і макроскопічним тілам. Але в тіл великої маси ці хвилі виявляються такими короткими, що їх неможливо виявити. Наприклад, для кулі масою clip_image0069 г, що летить зі швидкістю

clip_image008м/с, довжина хвилі де Бройля:

clip_image010(м).

Таким чином, можна вважати що макроскопічні тіла на володіють хвильовими властивостями.

Оставьте комментарий к статье