П’єзоелектричні перетворювачі

Принцип дії п’єзоелектричних перетворювачів заснований на використанні прямого або зворотного п’єзоелектричних ефектів. Прямий п’єзоефект являє собою здатність деяких матеріалів утворювати електричні заряди на поверхні при прикладенні механічної напруги, зворотний – в зміні механічної напруги або геометричних розмірів зразка матеріалу під впливом електричного поля.

В якості п’єзоелектричних матеріалів використовують зазвичай природний матеріал – кварц, турмалін, а також штучно поляризовану кераміку на основі титанату барію (BaTiO3), титанату свинцю (PbTiO3) і цірконату свинцю (PbZrO3). Можна використовувати і інші матеріали.

Кількісно п’єзоефект оцінюється п’єзомодулем Кd, що встановлює залежність між виникаючим зарядом Q і прикладеною силою F,

Q=KdF. (2.6.1)

Із п’єзоматеріалів найбільш розповсюджений кварц, що пояснюється його задовільними п’єзовластивостями, дуже високим опором, стійкістю до впливу температури і вологи, високою механічною міцністю. Кварц має незначний коефіцієнт лінійного розширення, його п’єзомодуль, що дорівнює 2,3×10-12 Кл/Н, практично не залежить від температури до 2000 С, в діапазоні від 200–5000 С змінюється незначно, при 5730 С стає рівним 0; питомий електричний опір – порядку 1016 Ом/м, модуль пружності Е=7,7×1010 Па.

П’єзокераміка являє собою продукт відпалу спресованої суміші, яка містить мілко роздроблені сегнетоелектричні кристали. Характерною відмінністю сегнетоелектриків є їх доменна структура з хаотично зорієнтованими полярними напрямками доменів. П’єзоелектричних властивостей сегнетоелектрична п’єзокераміка набуває після поляризації в електричному полі.

Механічна міцність п’єзокераміки дуже висока, але залежить від технології і якості обробки площин, що торкаються. П’єзомодуль, діелектрична проникність та їх стабільність залежать від вибору напрямку поляризації, напрямку дії сили F і зняття заряду Q.

П’єзокераміка на основі ніобату свинцю (НБС) і цирконату-титанату свинцю (ЦТС) більш стабільна, ніж на основі титанату барію, однак поступається їм в чутливості. Так, п’єзокераміка на основі титанату барію має точку Кюрі 1200С при п’єзомодулі порядку 100×1012 Кл/Н, а п’єзокераміка ЦТС-19 точку Кюрі 2900 С і в два рази більш високе значення п’єзомодуля.

Всі природні п’єзоматеріали мають кристалічну структуру, яка визначає властивості п’єзоперетворювачів. Так, кварц має кристалічну структуру, в якій можна виділити шестигранну призму. По відношенні до неї в кристалі виділяють три типи осей: повздовжну, або оптичну вісь Z, що проходить через центр призми; електричні осі Х і Z, що проходять через ребра призми кристалу нормально до оптичної осі (три) і механічні, або, нейтральні, осі Y, нормальні до граней кристалу (їх також три). П’єзочутливий елемент зазвичай вирізають з кристалу кварцу у вигляді пластини (паралелепіпеда), сторони якої паралельні осям кристалу (рис. 2.6.1, а).

В ненапруженому стані в пластині всі заряди скомпенсовані і вона є електрично нейтральною. Якщо до пластини кварцу прикладена сила F вздовж осі Х, то на її гранях, що перпендикулярні до осі Х, виникають різнополярні електричні заряди Q. Значення цих зарядів в межах пружних деформацій знаходяться в лінійній залежності від прикладеної сили у відповідності з виразом (2.6.1.). Такий п’єзоефект називається повздовжнім. Значення заряду не залежить від геометричних розмірів пластини, а визначається лише силою F.

image008

Якщо пластину піддати стисненню по осі Y, то на тих самих гранях знову з’являться заряди, але тепер вже протилежного знаку (поперечний п’єзоефект). Значення заряду при поперечному п’єзоефекті виявляється рівним

image004

де а і b – розміри п’єзоелемента в напрямку осей Х і Y. В залежності від направлення дії сили F (стискання або розтягнення) знаки зарядів на гранях пластини будуть змінюватись.

При прикладанні сили F вздовж осі Z п’єзоефект не спостерігається. Пластина кварцу залишається такою ж електрично нейтральною при рівномірному впливі на неї зі всіх боків (наприклад, при гідростатичному стисканні).

Турмалін (на відміну від кварцу) має не дві, а одну п’єзочутливу площину – перпендикулярну до оптичної осі Z. Завдяки цій особливості турмалін можна використовувати для вимірювання всебічного тиску, що робить його незамінним при вимірюванні тиску в рідинах.

Конструктивно п’єзоелектричний перетворювач тиску являє собою пластину з п’єзоматеріалу. На дві її грані нанесені електроди, з яких знімається заряд або напруга. Напруга на обкладинках при відсутності навантаження

image006, (2.6.2)

де ємність п’єзоелектричного елемента перетворювача СП=eSX/a. Тут e – діелектрична стала матеріалу пластини; Sх=hb – площа грані, перпендикулярної до осі Х; а – товщина пластини.

Для збільшення сигналу, який надходить з перетворювача часто пластини-шайби з п’зокераміки компонують в стовпчик (рис. 2.6.1,б).

Разом з перетворювачами, в яких п’єзоелемент працює на стискання-розтягнення, використовуються конструкції, в яких елемент працює на вигин і зсув (рис. 2.6.2, а-б). Перетворювач, який працює на вигин, являє собою дві однакові пластини, склеєні між собою. Між ними розміщується металева фольга. При вигинанні такого елемента одна пластина видовжується, а інша скорочується. В залежності від схеми під’єднання обкладинок можна отримати або суму напруг (рис. 2.6.2, а), або суму зарядів (рис. 2.6.2, б). Перетворювачі, які працюють на вигин, більш чутливі в порівнянні з перетворювачами, що працюють на стискання. В той же час вони поступаються останнім за міцністю та діапазоном частот.

image010

Перетворювач, який працює на зсув, являє собою кільце з кераміки 1 (рис. 2.6.2, в), в яке вклеєний внутрішній електрод 3 і яке само вклеєне в зовнішній електрод 2. Під дією сили F відбувається деформація зсуву площин, які паралельні напрямку поляризації. Переваги такого перетворювача, який працює на зсув, полягають у відсутності зарядів в електродах при бокових впливах на давач.

Навантаження, яке підключається до виходу переторювача, характеризується опором RH і ємністю СН, яка залежить від ємності з’єднувальних проводів, вхідної ємності підсилювача і т.п.

image011

У випадку використання кварцевих перетворювачів СП<<CН, а при використанні п’єзокераміки ємність п’єзоелемента часто близька до ємності навантаження і навіть перевищує її. Еквівалентна схема перетворювача з навантаженням представлена на рис. 2.6.3. Для неї можна записати вираз для вихідної напруги

image012 (2.6.3)

де Re=RHRП/( RH + RП); RП, СП – опір і ємність п’єзоелектричного елемента перетворювача.

З урахуванням виразів (2.6.1) і (2.6.2)

image014

При t = 0 (або р = ¥) напруга на навантаженні

image016

Якщо сила F постійна, то вихідна напруга падає за експоненційним законом до нуля (при t = ¥), тобто при р=0

Uвих=Uвих 0 image018, (2.6.4)

де UВИХ 0 – напруга на початку розряду; Се – еквівалентна ємність перетворювача.

Чим більша постійна часу ReCe, тим повільніше знижується напруга, що особливо важливо при вимірюванні процесів, що повільно змінюються.

Чутливість п’єзоелектричного перетворювача

image020 (2.6.5)

Для підвищення чутливості перетворювач виконують з n пластин, розташовуючи їх стовпчиками і з’єднуючи паралельно (рис. 2.6.1, б). В цьому випадку будемо мати

image022

або

image024

Напруга на виході перетворювача порівняно мала, тому зазвичай потрібно її підсилити.

Похибки п’єзоелектричних перетворювачів складаються перш за все з похибок від зміни параметрів вимірювального кола (ємності СН), температурної похибки, що викликається зміною п’єзоелектричного модуля, похибки внаслідок неправильного розташування пластин, похибки через чутливість до сил, які діють перпендикулярно до вимірюючої осі перетворювача, і частотні похибки. В діапазоні низьких частот частотну похибку визначають за формулою

image026

Верхня межа допустимого частотного діапазону визначається, в основному, механічними параметрами перетворювача. П’єзоелектричні перетворювачі можуть бути виконані з частотою власних коливань f0 =100 кГц, що дозволяє вимірювати механічні величини, які змінюються з частотою до 7–10 кГц, при цьому вони є безінерційною ланкою.

До переваг п’єзоелектричних перетворювачів потрібно віднести простоту конструкції, малі розміри і вартість, високу надійність, можливість вимірювання швидкозмінних величин. Недоліки – невисока чутливість, нездатність до вимірювання статичних величин, високий вхідний опір вимірювального кола, відносно невисокий рівень вихідного сигналу, що потребує проміжних підсилювачів.

Васюра А.С. – книга “Елементи та пристрої систем управління автоматики”

Оставьте комментарий к статье