Волоконно-оптичні лінії зв’язку

Одним з шляхів різкого збільшення пропускної спроможності інформаційних каналів і підвищення їх завадостійкості є перехід до оптичного діапазону електромагнітних хвиль.

З появою лазерів почалися інтенсивні розробки систем оптичного зв’язку. Однак відкриті лінії, в яких закодована в промені світла інформація передавалася через повітряний простір, виявилися недостатньо надійними. Лише з появою волоконних світловодів, що стали аналогами електричних кабелів, оптичні канали зв’язку стали реальністю.

В загальному вигляді волоконно-оптична лінія зв’язку (ВОЛЗ) містить вхідний кодувальний пристрій КП, передавач, оптичний кабель, ретранслятор Р, приймач і декодувальний пристрій ДКП (рис. 2.9.18). Закодована в КП інформація надходить на передавач, що складається з джерела випромінювання ДВ і модулятора М. В якості ДВ в системах оптичного зв’язку використовуються твердотілі (ІAГ: Nd) і напівпровідникові лазери а також світлодіоди. Модулятор управляє інтенсивністю випромінювання, що надходить від ДВ. Таким чином, оптичним кабелем розповсюджується змінний оптичний сигнал, що несе закодовану інформацію. При великій довжині ВОЛЗ спостерігається сильне ослаблення світлового променя, тому для відновлення його інтенсивності використовується ретранслятор. В приймачі оптичне випромінювання знову перетворюється в електричний сигнал і посилюється за потужністю з допомогою підсилювача П. Декодувальний пристрій дозволяє розшифрувати передану інформацію.

image002

Рис. 2.9.18. Структурна схема волоконно-оптичної лінії зв’язку

Реальна схема ВОЛЗ інколи містить не всі названі елементи. При невеликій довжині ліній відпадає необхідність в застосуванні ретранслятора. При використанні в якості ДВ напівпровідникових лазерів і світлодіодів управління інтенсивністю випромінення здійснюється в самих приладах, тому додатковий зовнішній модулятор не потрібний.

Основні переваги ВОЛЗ: широкий діапазон робочих частот (до 1 ГГЦ), що дозволяє одним оптичним кабелем одночасно передавати до 1010 телефонних розмов або 106 телепрограм; висока завадостійкість від зовнішніх електромагнітних впливів і міжканальних взаємних наводок, що особливо важливо при високій щільності комунікацій; малі габаритні розміри і маса через відмову від важких екранувальних оболонок, що дає в бортовій апаратурі виграш у порівнянні з електричними кабелями в 3-5 разів; таємність інформації, що передається, бо ВОЛЗ практично не дає випромінювання в навколишній простір, а виготовлення відводу призводить до порушення цілісності оптичного кабелю; потенційно низька вартість внаслідок заміни дорогих кольорових металів (мідь, свинець) матеріалами з необмеженими сировинними ресурсами (скло, кварц, полімери).

Основу ВОЛЗ складають волоконні світловоди, передача оптичної енергії якими здійснюється за рахунок ефекту повного внутрішнього відбивання. Це явище спостерігається при падінні променя світла на межу розділу двох середовищ з показниками заломлення п1 і п2, коли випромінювання розповсюджується в оптично більш щільному матеріалі.

При розповсюдженні оптичного сигналу ВОЛЗ відбувається «розмивання» його в часі. Це пов’язане з тим, що, по-перше, промені світла проходять різний шлях, по-друге, всі джерела мають кінцеву ширину спектра випромінювання і, по-третє, спостерігається дисперсія світла в матеріалі волокна. Очевидно, що повне розширення імпульсу при передачі оптичним кабелем визначається трьома перерахованими чинниками і пропорційно довжині ВОЛЗ.

Незважаючи на значну конструктивну різноманітність оптичних кабелів, вони мають ряд загальних елементів (рис. 2.9.19). Волоконні світловоди передусім покривають тонкою захисною плівкою, що виключає вплив жил одна на одну. Після цього для надання деякої жорсткості жмут світловодів об’єднують загальною оболонкою, для збільшення зусилля на розірвання в конструкцію кабеля вводять зміцнювальні елементи. Зовні кабель покривають ще однією оболонкою, що забезпечує високу міцність і стійкість до зовнішніх впливів. Всі захисні оболонки і зміцнювальні елементи – полімерні. Це зумовлює малу масу кабеля (2-200 г/м), його гарну еластичність (радіус згину 5-50 см при зовнішньому діаметрі 2-20 мм) і високу міцність на розрив (10-100 Н).

В залежності від призначення і відстані між передавачем і приймачем ВОЛЗ поділяють на лінії великої довжини, або магістральні; середні, або внутрішньоміські, і короткі, або внутрішньооб’єктні.

Магістральні лінії призначені для далекого зв’язку (відстань більш 50 км). До них високі вимоги по пропускній спроможності (не менше 108 біт/с) і малому затуханню (В=1¸5 дБ/км). Цим вимогам задовольняють тільки кварцові волокна типу селфоків. В якості джерел випромінювання застосовують твердотільні ІАГ: Nd-лазери, а приймачів – лавинні фотодіоди. Для відновлення потужності сигналу через 10-20 км розміщують ретранслятори.

image004

Рис. 2.9.19. Будова оптичних кабелів різноманітного призначення:

1-волокно, 2-зміцнювальний елемент, 3-внутрішня оболонка; 4-зовнішня оболонка

Внутрішньоміські лінії забезпечують зв’язок високопродуктивних центральних ЕОМ з віддаленими приладами збору і первинної обробки даних і терміналами, передачу інформації між різноманітними обчислювальними центрами, телефонний зв’язок між абонентами і кабельні системи телебачення і радіомовлення. Ці ВОЛЗ характеризуються середньою довжиною (1-10 км), меншою швидкістю передачі інформації (до 107 біт/с), більшим допустимим згасанням (до 20 дБ/км). В якості оптичних ліній використовуються кварцеві двошарові волокна, джерел випромінювання – напівпровідникові лазери, фотоприймачів – PIN-фотодіоди.

Внутрішньооб’єктні ВОЛЗ служать для організації зв’язку між окремими процесорами обчислювальних комплексів, зовнішніми приладами і ЕОМ, окремими блоками електронної апаратури і т. д. Подібні лінії потрібні для монтажу контрольно-вимірювальних приладів, систем промислового телебачення, місцевого телефонного і радіозв’язку, приладів автоматичного управління різноманітними об’єктами і технологічними процесами. Невелика довжина (до сотень метрів) дозволяє використати прості скляні волокна з більшим згасанням (50-100 дБ/км), GaAlAs- світловоди, PIN-фотодіоди і інші напівпровідникові оптоелектронні елементи.

Перевага світловодних ліній зв’язку і останні досягнення в області технології оптичних матеріалів і оптоелектронних пристроїв дозволяють прогнозувати широке застосування ВОЛЗ в системах управління, переробки і передачі інформації.

Васюра А.С. – книга “Елементи та пристрої систем управління автоматики”

Оставьте комментарий к статье