Частотні характеристики елементів

Реакція елемента на вхідний гармонічний сигнал пов’язана з поняттям частотних функцій.

Якщо на вхід лінійного елемента подати гармонічний вплив — синусоїдальні коливання з циклічною частотою w, амплітудою Х і початковою фазою j1(w) :

х(t) = X sin [wt + j1(w)],

то після закінчення певного часу на виході будуть також синусоїдальні коливання, але з іншою амплітудою Y і початковою фазою j2 (w) :

y(t) = U sin [wt + j2(w)].

При різних значеннях w відношення амплітуд K(w) вихідного Y і вхідного Х коливань а також різниця фаз j(w) = j2(w) — j1(w) мають різні значення. Зв’язок між параметрами вхідного і вихідного коливань при різних частотах описується амплітудно-фазовою частотною функцією (АФЧХ) або комплексним коефіцієнтом передачі:

W(jw) = K(w) e jj (w). (1.39)

Ця функція може бути представлена у вигляді

W(jw) = A(w) + jB(w), (1.40)

де A(w) і B(w) — відповідно дійсна і уявна частотні функції:

A(w) = K(w) cosj(w);

B(w) = K(w) sin j(w). (1.41)

При графічній побудові функції W(jw) в комплексній площині в залежності від зміни w (наприклад, від 0 до ¥) кінець вектора W(jw) описує на комплексній площині деяку криву (годограф), яка є амплітудно-фазовою характеристикою. Для прикладу на рис. 1.8. наведено один з видів характеристики W(jw). Вектор, який провели з початку координат в будь-яку точку характеристики (w= w1), визначає амплітуду і фазу при відповідній частоті, наприклад K(w1) і j(w1). Зі збільшенням частоти w даються взнаки інерційні властивості елемента і амплітуда вихідних сигналів зменшується при незмінній амплітуді вхідних коливань, а відставання по фазі вихідних сигналів відносно вхідних збільшується. Найбільше значення амплітуди вихідних сигналів відповідає частоті w = 0.

Амплітудно-фазова характеристика об’єднує дві характеристикиамплітудно-частотну (АЧХ) і фазо-частотну (ФЧХ).

Функція K(w)=|W(jw)| є аналітичним виразом АЧХ елемента. АЧХ показує зміну відношення амплітуд вихідного і вхідного сигналів в залежності від частоти вхідних гармонічних сигналів.

Функція j(w), яка являє собою різницю фаз вхідного і вихідного коливань, є аналітичним виразом ФЧХ:

Графічну побудову функцій K(w) і j(w) часто зручно виконувати у вигляді логарифмічних частотних характеристик. Якщо прологарифмувати вираз (1.39), то отримаємо залежність

lnW(jw) = lnK(w) +jj(w),

яка складається з дійсної і уявної частин, кожну з яких можна зобразити графічно в функції логарифма частоти. Замість lnK(w) зазвичай розглядають функцію L(w)=20 lg K(w), графічне зображення якої в логарифмічному масштабі частот називається логарифмічною амплітудно-частотною характеристикою (ЛАЧХ); одиницею її вимірювання є децибел. Функція j(w), яка побудована в логарифмічному масштабі частот, називається логарифмічною фазо-частотною характеристикою (ЛФЧХ).

При впливі на елемент сигналу вільної форми його можна розкласти за допомогою ряду Фур’є на прості гармонічні складові і отримати результат загального впливу як суму впливів від окремих складових.

Перехідну, імпульсну і частотні (амплітудно-фазову, амплітудно-частотну, фазо-частотну) характеристики елемента можна визначити за диференціальним рівнянням елемента при відповідному вхідному впливі. Перелічені вище характеристики можна знайти експериментально, якщо рівняння елемента невідомо.

За отриманими характеристиками можна, використовуючи відповідні формули, знайти вихідну величину у (t) елемента при будь-якому вхідному впливі.

Якщо відомо диференціальне рівняння для перехідного процесу, то при визначенні динамічних властивостей елемента доцільно використовувати передаточну функцію.

Визначення динамічних властивостей окремих лінійних і лінеаризованих елементів і дослідження автоматичного пристрою в цілому полегшується в разі подання елементів типовими ланками, яке базується на ідентичності лінійних диференціальних рівнянь, що описують процеси в різних елементах.

Типова лінійна ланка (їй може відповідати реальний елемент або комбінація кількох елементів, а іноді частина елемента) описується диференціальним рівнянням не вище другого порядку. Така ланка володіє направленою властивістю, тобто пропускає керувальний вплив тільки в одному напрямку: від входу до виходу. Диференціальні рівняння типових лінійних ланок можна складати незалежно від інших ланок, оскільки завдяки однонаправленості дії підключення наступної ланки не чинить зворотної дії на попередню ланку.

Вказана направлена дія забезпечується за умови, що вихідна потужність попередньої ланки значно більша вхідної потужності наступної ланки (тобто попередня ланка повинна працювати в режимі, який наближений до неробочого ходу). Ланка також володіє детекторними властивостями, якщо вплив навантаження скомпенсовано.

Будь-яка ланка має вхід — місце прикладення впливу на ланку, а також вихід — місце, де проявляється вплив цієї ланки на наступну. Кожна типова ланка характеризується своєю передаточною функцією. Якщо відомі ланки автоматичної системи і їх передаточні функції, то будь-яку

систему можна представити як сукупність певним чином з’єднаних поміж собою типових ланок направленої дії, які замінюють реальні елементи, тобто у вигляді еквівалентної структурної схеми системи.

Для переважної більшості систем автоматичного управління розрізняють такі основні типові ланки: аперіодична, коливальна, інтегрувальна, диференціювальна, підсилювальна і ланка з постійним запізненням.

Треба відзначити, що один і той же елемент або комбінація з декількох елементів може відноситись до різних типових ланок в залежності від того, які фізичні величини прийняті за вхідний х і вихідний у сигнали.

Аперіодичною (інерційною) називається ланка, в якій при подачі на вхід одиничного ступінчастого впливу вихідний сигнал аперіодично за експоненціальним законом прагне до нового усталеного значення. Характерним для аперіодичної ланки будь-якої фізичної природи є її інерційність. Такій ланці відповідає пристрій, який, зазвичай, містить елемент, що може накопичувати енергію або речовину, а також елемент, який створює опір потоку енергії або речовини.

Прикладами елементів, які можна розглядати як аперіодичні ланки, можуть служити електричні контури типу RC або RL, різні пристрої, що мають індуктивність або махову масу, і ін.

Коливальною називається ланка, в якій при подачі на вхід одиничного ступінчастого впливу вихідний сигнал прагне до нового усталеного значення, здійснюючи відносно нього згасаючі коливання. Це так звана стійка коливальна ланка. Характерним для елементів, відповідних коливальній ланці, є наявність не менше двох накопичувачів енергії, які мають властивість обмінюватись запасами енергії. Якщо в процесі обміну загальний запас енергії в ланці зменшується, то коливання згасають, і ланка є стійкою. В стійкій коливальній ланці окрім двох накопичувачів енергії повинен бути ще елемент, який може розсіювати енергію.

Прикладом коливальної ланки може слугувати електричний контур RLC.

Динамічні процеси в механічній коливальній ланці і електричному контурі аналогічні, оскільки вони описуються однаковими диференціальними рівняннями. В механічній коливальній ланці маса є аналогом індуктивності, пружність — аналогом електричної ємності, а механічний опір — аналогом електричного опору.

Інтегрувальною називається ланка, в якій вихідний сигнал пропорційний інтегралу за часом від вхідного сигналу, тобто швидкість зміни вихідного сигналу пропорційна вхідному сигналу.

Інтегрувальною ланкою замінюють, наприклад, електродвигун постійного струму незалежного збудження, якщо в якості вхідної величини прийняти напругу, яку підводять до якоря двигуна, а вихідної — кут зсуву якоря. Нехтуючи механічною інерційністю якоря і індуктивністю його обмоток, можна вважати, що існує пропорційність між напругою на якорі і швидкістю зміни вихідної величини, тобто кутовою швидкістю вала в будь-який момент часу.

Диференціювальною називається ланка, в якій вихідний сигнал пропорційний похідній за часом від вхідного сигналу, тобто вихідний сигнал пропорційний швидкості зміни вхідного сигналу. Згідно з визначенням

W(р) = Кр,

де К — коефіцієнт передачі ланки.

Ланка з такою передаточною функцією є ідеальною, тому що практично реалізувати подібні ланки в пасивних схемах не вдається.

Треба відзначити, що для диференціювальних ланок фазочастотні характеристики позитивні, а амплітудночастотні збільшуються з ростом частоти. Для аперіодичних, коливальних і інтегрувальних ланок фазочастотні характеристики негативні, а амплітудно-частотні зменшуються з ростом частоти. Диференціювальні ланки часто використовуються в системах автоматичного управління для компенсації запізнення, підвищення якості регулювання і забезпечення стійкості.

Підсилювальною (пропорційною) називається ланка, в якій вихідний сигнал в будь-який момент часу пропорційний вхідному сигналу. На відміну від інших підсилювальна ланка описується алгебраїчним рівнянням, в якому властивості ланки визначаються коефіцієнтом підсилення К.

Передаточна функція підсилювальної ланки має вигляд

W(р) = К. (1.52)

Теоретично це значить, що підсилювальна ланка повинна здійснювати підсилення (перетворення) і передачу миттєвих значень величин без викривлення і запізнення.

Такі властивості мають елементи автоматичних систем при відсутності накопичувачів енергії, коли забезпечується безінерційність елементів чи ланок і невикривлена передача впливу. Але потрібно пам’ятати, що реальні елементи в тій або іншій мірі є інерційними і нелінійними. Тому, щоб визначити, чи є безінерційним той або інший елемент автоматичної системи, необхідно порівняти його сталу часу Т зі сталими часу інших ланок системи, інерційність яких повинна бути врахована.

Прикладами підсилювальних ланок є безінерційний електронний підсилювач, подільник напруги, важіль і інші.

Ланка з постійним запізненням являє собою ланку, в якій вихідний сигнал відтворює зміну вхідного сигналу без викривлення, але з деяким постійним часовим запізнюванням t по відношенню до вхідного сигналу.

Рівняння ланки з постійним запізненням при К¹ 1 має вигляд

у(t) = Kx (t — t)

або згідно з теоремою запізнення в операторній формі

Y(p) = Ke-ptX(p),

а передаточна функція

W(р) = Ке-pt. (1.53)

Прикладами такого типу ланок є реле в режимі підсилювачів, коло з малоінерційних елементів і т.п..

З’єднання ланок направленої дії може бути послідовним, паралельним, зустрічно-паралельним (зворотні зв’язки) і змішаним (комбінація всіх видів з’єднань). Окремі елементи і їх групи, а також автоматичні системи в цілому можна представити у вигляді певних комбінацій з’єднаних між собою детектувальних ланок.

Приведені вище динамічні властивості відносяться до елементів і ланок, які мають несуттєву нелінійність. Але існують різноманітні суттєво нелінійні елементи і ланки.

Вивчення властивостей суттєво нелінійних елементів і ланок при перехідних процесах є самостійною задачею, яку розглядають в курсах теорії автоматичного управління і регулювання. Тут відмітимо, що для найбільш розповсюджених суттєво нелінійних елементів релейної дії представляють інтерес додаткові динамічні параметри: час спрацьовування і час відпускання. Стрибкоподібна зміна вихідної величини (див. рис. 1.3 і 1.5) завжди займає деякий кінцевий проміжок часу.

Час спрацьовування tcпp — це проміжок часу від моменту подачі на вхід сигналу спрацьовування, до моменту встановлення нового значення вихідної величини; час відпускання tвід - проміжок часу від моменту подачі на вхід сигналу відпускання до моменту встановлення первісного значення вихідної величини.

Час спрацьовування і час відпускання залежать від величини вхідного впливу і характеру зміни в часі вхідної величини.

В найпростішому випадку зміна вхідної величини при спрацьовуванні реле, якщо знехтувати впливом руху рухомих частин, може бути виражено диференціальним рівнянням

де К3 — коефіцієнт запасу ; Т — постійна часу при спрацьовуванні ; tзр - часовий інтервал від моменту надходження хмах до початку руху рухомих частин реле, коли х=хзр ; tрухчас руху рухомих частин реле при спрацьовуванні.

де t¢трчасовий інтервал від моменту припинення дії величини хмах до початку руху рухомих частин реле, коли х = хзр; КП — коефіцієнт повернення; t¢рух — час руху рухомих частин реле при відпусканні; Т¢ - постійна часу при відпусканні.

В загальному випадку tcпp ¹ tвідп. Але для наближеної оцінки динамічних властивостей релейної ланки іноді приймають tcпp = tвідп, яке називають часом запізнення. Час запізнення відносять звичайно до якого-небудь певного зовнішнього впливу і вважають, що він є незмінним. Тоді динамічну релейну ланку можна представити у вигляді двох послідовно з’єднаних ланок — безінерційної релейної ланки і ланки з постійним запізненням.

Васюра А.С. – книга “Елементи та пристрої систем управління автоматики”

Оставьте комментарий к статье